Чи можуть українські вчені бути багатими?

українські вчені

Фінансування науки в Україні, згідно з законом «про наукову і науково-технічну діяльність», не повинно бути менше 1,7% від ВВП. У 2012р. на ці цілі було виділено 0,3% ВВП. Наукове співтовариство вимагає від влади в 2013 р. збільшити квоту як мінімум до 0,32%.

6 грудня 2012р., у день ухвалення державного бюджету на 2013р., Верховну Раду (ВР) пікетували члени профспілки Національної Академії Наук України (НАНУ). Більше трьохсот вчених вимагали збільшити витрати на фінансування НАНУ: з 2,57 млрд. грн. до мінімально необхідних 3,7 млрд. грн.

«3,7 млрд. грн. – це сума, на яку НАН України здатна працювати на нормальному рівні. Ми розуміємо, що складний час, ми не авантюристи, але у людей мають бути нормальні зарплати. Комунальні платежі інститутів зростають. Тільки зараз вони становлять понад 2 млн. грн. Щоб хоч якось можна було працювати, необхідно ще 200 млн. грн. – на ремонт і обладнання», – сказав Анатолій Іванович Широков, голова правління профспілки НАНУ.

Мітингувальники оптимістично дивляться на можливість схвалення ВР їхніх вимог. «Більшість у ВР поки ще є. Ми не втрачаємо ні надії, ні віри. Бюджет не раз і не два переглядається протягом року», – висловив загальну думку Анатолій Іванович.

За словами організаторів мітингу, представники Кабінету Міністрів неодноразово заявляли, що ситуація з бюджетом на 2013 рік надзвичайно складна і грошей на дофінансувати немає. «У нас запитують: «А де взяти грошей?» Ми відповідаємо: «У СБУ та Генеральної прокуратури України». І там, і там 3,2 млрд. грн. По 200 млн. грн. зняти і додати Академії – і ми вийдемо на 3 млрд. грн. 3 роки тому бюджет Генпрокуратури був у 3 рази меншим, ніж НАН України. У цьому році Прокуратура отримала 2,65 млрд. грн. На 2013р. до них планується додати ще 650 млн. грн.», – сказав голова правління профспілки НАНУ.

Присутні під стінами Верховної Ради сподіваються, що до крайніх заходів справа не дійде. «Є простий шлях – скоротити людей, а іншим платити те, що належить. Але чисельність Академії і так вже зменшилася в 2 рази. Якщо в 1991 р. було близько 89 тис. співробітників, то зараз працює менше 42 тис. Це буде вже не Національна Академія. Людей скорочувати не можна. Потім відновити наукові кадри буде неможливо», – запевнив Анатолій Іванович Широков. Ті небагато ентузіастів, які присвятили себе науці, працюють у надзвичайно важких умовах, в неопалюваних приміщеннях на морально застарілому обладнанні. Вони змушені йти у тривалі відпустки за свій рахунок, працювати неповний робочий день або 2-3 дні на тиждень.

Замість призначеної за законом надбавки за наукові ступені в розмірі 15-25-33% отримують 1-2%. Середня зарплата в НАН становить 3111 грн. За місяць науковець отримує в середньому трохи більше 1200-1400 грн.

Доведені до відчаю представники науково-технічної інтелігенції налаштовані рішуче. «Поки ми політичних вимог не висуваємо, але для цього залишився не крок, а півкроку. Якщо ми й далі будемо бачити, що законні соціально-економічні вимоги не виконуються, ми з іншими організаціями і партіями прогресивного спрямування будемо ініціювати питання про дострокові перевибори президента», – сказав Анатолій Широков, голова правління профспілки НАНУ.
Лідер профспілки запропонував, за неповагу до науки, позбавити депутатів і членів уряду наукових звань чи продавати їм дипломи за високою ціною.

«Ті, хто сидять в Раді, мають звання академіків і професорів. На жаль, ці наукові ступені ми їм давали. Профспілка може направити лист про те, щоб позбавити їх цих регалій. Але, на жаль, статут Академії не передбачає такої можливості», – вважає Анатолій Широков.

З будівлі Верховної Ради до присутніх, крім міліціонерів, так ні хто і не вийшов. У схваленому в той же день, 6 грудня, законі «про Державний бюджет України на 2013 рік» вимоги вчених були частково враховані. Витрати на Національну академію наук України в наступному році складуть 3,15 млрд. грн., що на 0,55 млрд. грн. менше від необхідного мінімуму. З 1 січня 2013р. кандидати, доктори та академіки можуть розраховувати на надбавку за науковий ступінь у розмірі 15-25-33% від фіксованої ставки.

Якщо ситуація навколо фінансування галузі частково вирішилася на користь академічної спільноти, то права на вироблений «товар» – інтелектуальну власність, залишилися за державою. Згідно з останніми змінами до закону України «про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» (стаття 11, частина 2), майнові права на технологію, створену на бюджетні гроші, переходять органам державної влади. «Нововведення негативно відіб’ються, в першу чергу, на вчених і винахідниках, що працюють в державних НДІ, які існують здебільшого за рахунок бюджетного фінансування. Можу припустити, що тепер у них більше немає стимулу, щоб винаходити. Підсумки праці належать державі. Автору виплачують винагороду відповідно до економічної цінності технології. Знову-таки, можу припустити, що вона буде в рази меншою, ніж за неї готовий запропонувати приватний інвестор», – прокоментував нововведення директор Інвестиційного центру інтелектуальної власності (ІЦІнВ), кандидат економічних наук, Василь Олександрович Котляренко.

Шлях, яким пішла Україна, у вирішенні суперечок про право власності має аналогії в міжнародній юриспруденції. Разом з тим, держави з розвиненою ринковою економікою демонструють більш гуманне ставлення до майнових прав авторів винаходу. У США наукові розробки можуть фінансуватися з федерального бюджету, але права на винаходи будуть належати організації, в якій вони створені. Держава тільки претендує на невиняткову, безоплатну ліцензію на використання технології. У Німеччині до недавнього часу діяла система «професорської привілеї». Права на винахід належали не державі чи інституту, а конкретній людині, винахіднику. Зрозуміло, що в цих країнах рівень життя докторів наук набагато вищий, ніж в Україні.

«У вітчизняному законодавстві, з внесенням останніх поправок стає неясно – кому ж все-таки належать майнові права на винахід. Відповідно до цивільного кодексу, вони належать організації або фізичній особі. Закон закріплює права за державою. Така невизначеність стримує науково-технічний розвиток і обмежує можливість заробітку вчених. Чиновники не мають ні можливості, ні ресурсів, ні достатнього рівня знань, щоб комерціалізувати винаходи. У США, ще в 80-х роках пішли від такої практики, що стимулювало зростання числа інновацій. В Україні йде зворотний процес», – резюмував доктор технічних наук, професор, директор Інституту інтелектуальної власності Національного університету «Одеська юридична академія», Павло Миколайович Цибульов.

Інвестиційний Центр інтелектуальної власності

джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*