Різновиди грантів та постдоків

грантМожна виділити два основних види постдоків:

1) Внутрішньо університетські постдоки «тамтешніх» університетів.

Так прийнято називати постдоки, фінансовані самим університетом, в який ви хочете поїхати. Внутрішньо університетські постдоки є в кожному хорошому західному університеті, і кожен «тамтешній» потенційний хост добре знає, чи йому (або говорять ще «під нього») дадуть чи ні. А треба зауважити, що дають далеко не всім і не завжди. Тобто, існує якась неформальна черга або домовленість між професорами відділення даного університету, згідно з якою вони можуть брати собі постдоків (тобто все заздалегідь розподілено), а змагання носить швидше формальний характер.

Важливо також, що коли якийсь професор просить постдок, ніхто реально не дивиться, кого він буде на нього брати, лише б формальності були дотримані (я зустрічав рідкісних слабаків без хороших публікацій, які тим ні менш сиділи на внутрішньо університетських постдоках, так як зуміли домовитися з хорошими хостами).

Тобто вибір кандидата на постдок довіряється виключно хосту.

Таким чином, змагання (для вас) тут ніякого немає, і якщо вам (або вашому шефові) вдалося реально домовитися з людиною, під яку дають постдок – справу зроблено.

Але!

Хост бере собі в постдоки, як правило, людей, з якими вже добре знайомий або ж їх йому порекомендували люди, яким він довіряє. Тобто домовитися з хостом про такий постдок непросто, він зазвичай вже давно знає, кого він буде на нього брати (притому ясно, що брати постдок він може раз в 2-3 роки в кращому випадку). Таким чином, на такий постдок варто розраховувати, якщо у вас або вашого шефа є на Заході якийсь постійний співавтор або просто давній знайомий, причому не просто професор, а досить шановна там людина. Втім, я знаю стільки винятків, що це правило можна поставити під сумнів. Іноді виявляється достатнім просто справити враження на майбутнього хоста на якийсь міжнародної конференції. Бо треба ж комусь там реально робити науку, тому вони змушені і на нас звертати увагу. Тобто якщо у вас є хороші публікації, то тут певні шанси є – в цьому випадку ви вибираєте, а не вас. А іноді можна і по e-mail’у домовитися.

Списки університетів можна знайти де завгодно в інтернеті. Зайшовши на сайт потрібного університету, шукайте, на які з наявних там grants і fellowships можуть претендувати іноземці. Можна не шукати, а прямо запитати у потенційного хоста, що в цьому плані є в його університеті. Як не дивно, це часто спрацьовує, незважаючи на тупість (чи завдяки нахабству) цього методу. Але все ж краще пошукати спочатку самому.

2) поза університетські гранти та постдоки, доступні громадянам пострадянських держав, типу стипендій NATO, постдоків INTASа і стипендій Гумбольдта.

Знайти хоста для поза університетських постдоків трохи простіше. Як правило, всі легко погоджуються (знову ж таки за умови, якщо у вас є хороші публікації), тому що зі своїх фондів хост ні копійки не витрачає (тут гроші дає держава або якийсь фонд, а не університет). Тобто цей постдок не впливає на його можливість отримувати і внутрішньо університетські постдоки.

Але!

Поза університетські постдоки треба вигравати, а саме тут реально має місце змагання (авторитету хоста, ваших публікацій і взагалі CV , рекомендацій і т.д.). Бажаючих на цю халяву багато, а місць мало. Таким чином (хоча і в цьому випадку є море винятків), на цей постдок варто розраховувати, якщо у вас є публікації в журналах з високим імпакт-фактором, бажано англомовних або в крайньому випадку перекладних.

Однак і в цьому випадку авторитет хоста (і то, наскільки він енергійно буде просувати application) дає до 90% успіху.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*